Миттєво «проковтував» черговий фрагмент, а потім вирізав і дбайливо складав вирізки одна до однієї, щоб потім перечесть роман ще раз, уже цілком. І так надходив не тільки один я. Один із кращих космонавтів миру, двічі Герой Радянського Союзу, генерал Володимир Джанибеков залишив у меморіальному кабінеті знаменитого письменника фотографію з написом: «Своєю долею я зобов'язаний Іванові Антоновичу Єфремову».

И пояснив, що саме «Туманність Андромеди» зародила в ньому мрію, що зрештою й привела Джанибекова в загін космонавтів. Однак нині мало хто знає, що задум того роману, як і багатьох інших добутків фантаста, зародився в пустелі Гобі, де у важкі післявоєнні роки вже тоді відомий учений-палеонтолог, професор Іван Антонович Єфремов (1907-1972) керував Монгольською палеонтологічною експедицією Академії НАУКСССР.

На старих, порваних машинах, переживаючи піщані бури, бездоріжжя, жару й холод, експедиція під керівництвом Івана Антоновича зробила справжній науковий подвиг. З Гобі, після сложнейших розкопок, було вивезено 460 ящиків з монолітами «костей дракона» - динозаврів - загальною вагою більше 120 т...

Сьогодні реконструкції величезних ящерів прикрашають експозиції палеонтологічних музеїв у Москві й Улан-Баторі

Але головне навіть не ветом.

Довгий час палеонтологія залишалася просто «музейною» наукою про вимерлих чудовиськ

Єфремов розкрив незримі зв'язки між такими, на перший погляд, далекими галузями науки, як палеонтологія й дослідження космічного простору. «Палеонтологія - наука, занурена, здавалося б, у надра планети, - служить вікном у космос, через яке ми навчимося бачити закономірності історії життя й появи мислячих істот», - писав він

Таку широту поглядів, здатність зв'язувати, здавалося б, що не зв'язується, йому прищепила школа життя

У Єфремова було непросте дитинство. Його батько-лісопромисловець був здорованем, що запросто гнув підкови; цим умінням, до речі, до глибокої старості володів і сам Іван Антонович

Так що коли батько на початку ХХ століття залишив сім'ю, турботи про неї лягла й на підлітка Івана. Потім юнака закрутила, замотала Громадянська війна - разом з авторотою 6-й армії він дійшов до Перекопу

Після закінчення воєнних дій виїхав у Петроград, де екстерном закінчив 23-ю єдину трудову школу й пішов працюватися

Був пильщиком дров, вантажником, шофером. Одночасно умудрився закінчити Петроградські морехідні класи й одержати диплом штурмана каботажного плавання...

Про юні роки Єфремов згадував в одному зі своїх листів: «Коли-небудь я напишу про свої перші плавання на Тихому океані. Про те, як...

матрос, що потрапив в одну компанію із усякою шпаною, зумів відстояти своє достоїнство завдяки вродженій силі й боксерському вмінню; як він за короткий час стоянок у Японії побачив щось більше, ніж портові шинки...

» Він дійсно плавав на Далекому Сході, робив рейси на Камчатку, Сахалін, у ту ж Країну висхідного сонця…Потім його занесло на Каспій, де він зацікавився палеонтологією, прочитавши в журналі статтю відомого вченого, професори П. П. Сушкина. Восени, закінчивши навігацію, він розшукав Петра Петровича в Петрограді й попросився в учні. Сушкину сподобався плечистий, самостійний юнак. І він запропонував йому місце препаратора в Геологічному музеї. Одночасно Єфремов надійшов на біофак університету, але в 1925 році перейшов у Гірничий інститут, на геологічне відділення. Працював, учився вечорами й по закінченні курсу не тільки одержав диплом з відмінністю, але й незабаром захистив учений ступінь кандидата наук за оригінальний опис найдавніших земноводних. З тієї пори він неодноразово брав участь у наукових експедиціях. Спочатку разом із Сушкиним, а після смерті вчителя й самостійно. Причому своє перше наукове відкриття новоспечений учений зробив в 18 років…Експедиції, як правило, проходили вдалині від житла, у глухих місцях, де доводилося сьорбнути лиха. «У морози нижче 40° доводилося туго…Обшивали всі металеві прилади, щоб до них можна було доторкатися, не ризикуючи відморозити пальці», - згадував Єфремова. Проте навіть у таких умовах Єфремов ухитрявся багато читати. Один з учасників тих експедицій, тодішній студент БРЕШУ Н. И. Новожилов, розповідав, що вечорами, у рідкі вільні годинники, Єфремов читав своїм співробітникам «Червоні вітрила» або «Кораблі в Лиссе». Причому не по книзі, не переказував, а саме читав напам'ять, немов вірші. Така в нього була виняткова пам'ять... Згодом він і сам почав писати. Перші літературні досвіди И. А. Єфремова ставляться до років Великої Вітчизняної війни. На фронт його не взяли, а відправили зі спеціальним завданням у Середню Азію, куди був евакуйований Палеонтологічний інститут АН СРСР. Але отут здало, здавалося б, залізне здоров'я Єфремова, він виявився на лікарняному ліжку. І поки перебував у лікарні, він написав кілька оповідань. Сім з них згодом склали збірник «Сім румбів». По виходу збірника у світло Єфремова запросив до себе в Кремлівську лікарню А. Н. Толстой, що вмирав від раку легенів. Він сказав, що Іван Антонович уже закінчений письменник, і поцікавився, коли це він встиг виробити «такий витончений і холодний стиль?» Єфремов відповів, що все це йде від науки - адже йому постійно доводиться описувати умови залягання шарів, що оточує ландшафт, не випустити з уваги дрібні подробиці... А оскільки на той час у нього було вже понад чотири десятки праць, то досвід листа у вченого був вуж неабиякий. От так від науки він прийшов у літературу. У результаті цього синтезу стали народжуватися добутку, який зачитувалися наші сучасники. Причому перо Єфремова з однаковою вірогідністю описувало як пригоди героїв в Африці й Древній Елладі в давній давнині («Подорож Бурджеда» і «На краю Ойкумени»), так і в глибинах космосу у віддаленому майбутньому («Зоряні кораблі» і «Серце Змії»). А потім прийшла пора класикою, що стала, наукової фантастики «Туманності Андромеди»; романів «Лезо бритви», «Година Бика» і «Таїс Афінська» - добутків філософських, хвилюючі думки й уяву читачів і донині... Але це зовсім не виходить, що И. А. Єфремов усе писав «з голови». Він думав, що герої майбутнього живуть серед нас уже сьогодні. Так, одним прототипів головного героя роману «Лезо бритви» став відомий психолог, професор К. К. Платонов. А Таїс Афінську Іван Антонович якоюсь мірою списав зі своєї дружини - Таїсії Йосипівни... Однак одна з головних заслуг Єфремова-Письменника полягає в тому, що він перевів літературу з області людинознавства в область человечествоведения.... « Письменник-Фантаст, - пояснював він, - зобов'язаний показати вихід із грізних пасток, які майбутнє готовить для людства»... Втім, не всім його прогнози подобалися. Філософський^-філософський-соціально-філософський роман И. Єфремова «Година Бика», написаний наприкінці 60-х років ХХ століття, був під забороною майже двадцять років. Не відразу знайшла шлях до читача й «Таїс Афінська». Були спроби «виправити» і «Лезо бритви...» Єфремов відстоював свою точку зору всіма можливими до способами самої останньої своєї години. Більше того, в останні роки життя він почав підготовку до написання роману «Чаша отрути», у якому, мабуть, першим з радянських письменників збирався всебічно освітити проблеми екології, очищення ноосфери. «Я хочу сказати, - пояснював він свій задум, - про те, що треба почати для очищення ноосфери Землі, отруєної неуцтвом, ненавистю, страхом, недовірою, показати, що треба зробити для того, щоб знищити всі фантоми, що насилують природу людини, що ламають його розум і волю». Він не встиг написати цей роман, який би виявився як не можна до речі в наші дні. Але багато хто його пророцтва вже збулися. Так, скажемо, йому вдалося передбачати розвиток глобальних систем зв'язку й комунікацій, відкриття голографії й кемберлитових трубок у Якутії, збільшення міжнародного тероризму й погіршення екології... Інший прогноз Єфремова стосується виявлення розумного життя у Всесвіті. Ознаки розуму в космосі шукають уже давно. Нині астрономами вже виявлено близько 300 планет за межами Сонячної системи. Причому робота розвідувачів виходить на якісно новий рівень завдяки космічним супертелескопам серії «Кеплер». Ці розвідники, розосередившись на околицях нашої планети, візьмуть під спостереження 250 зоряних систем, що перебувають на видаленні порядку 50 світлового років від Землі. У них, на думку фахівців, є принаймні, 3 мільйони світил, подібних до нашого Сонця. Крім того, телескопи будуть аналізувати випромінювання цих зірок з метою виявлення, який відсоток заліза, вуглецю, водню й кисню втримується в їхньому випромінюванні. Це допоможе зрозуміти, наскільки реальне білкове життя в тієї або іншій планетній системі. «Конкретних результатів наших пошуків варто очікувати вже до 2015 року», - переконані дослідники. Тоді, можливо, ми й довідаємося, наскільки був прав И. А. Єфремов у своїх пророкуваннях


Пророкування