Звичайно, коли мовлення заходить про цього американського поета й прозаїка, згадують, що він написав знаменитий вірш «Ворон», так кілька оповідань про розкриття злочинів, завдяки яким, як говорять критики нині, «виникла особлива галузь у літературі - детективний жанр». Все це дійсно так. Едгар Аллан По дійсно сформулював кілька правил, які потім використовували у своїй роботі багато хто писатели-детективщики.

Зокрема, на думку Е. По, куди цікавіше, коли злочин розгадує не поліцейський, що складається на державній службі, а якийсь оригінал-аматор

Він же придумав, що місце злочину може здаватися зовсім недоступним стороннім, тим часом злочинець знаходить дотепний спосіб увійти туди, зробити своя чорна справа й непоміченим вислизнути. Докази повинні зберігатися на самому виді, але так, щоб про це міг догадатися лише витончений розум

И, нарешті, злочинцем, як правило, виявляється той, на кого спочатку менше всіх падають підозри...

А крім того, коли знайомишся із творчістю Едгара Аллана По більш уважно, зненацька для себе відкриваєш, що тонкий аналітичний розум письменника був здатний на більше: використавши розсип фактів, які були відомі, здавалося б, усім, він робив несподівані висновки, відкриття й навіть прогнози, які збувалися десятиліття через.

От тому хоча б кілька прикладів. …В 1884 році в суді розбиралося кошмарне діло

28 червня того ж року з англійського порту Саутгемптон до далеких берегів Австралії вийшла яхта «Миньонетт» з екіпажем із чотирьох чоловік

Серед просолених морських вовків виявився й новачок - сімнадцятилітній хлопець, що втік від батьків. Кликали його Ричард Паркер

Яхта потрапила в шторм і затонула. А її екіпаж виявився в рятувальній шлюпці без запасів їжі й питної води

Шістнадцять днів дрейфу зломили людей. Першим не витримав юнак - він став пити морську воду й швидко ослабшав

И інші... використовували його як пищу

А коли морських блукачів підібрало судно «Монтесума», хтось проговорився. Справа дійшла до суду

Газета «Таймс» стала описувати хід судового процесу, і отут хтось згадав, що ще піввіку назад, в 1838 році, всі подробиці трагедії описав Едгар По у своїй «Повісті про пригоди Артура Гордона Піма». Збіглося навіть ім'я загиблого - у книзі його теж кличуть Ричард Паркер

Цікаво, що й отут Едгар Аллан По виявився родоначальником якогось жанру літературних пророкувань

Незабаром там же, у Нью-Йорку, маловідомий письменник Морген Робертсон випустив у світло роман-пророкування, про яке піде мовлення нижче. А порівняно недавно, через 100 років після написання «Повести про пригоди...

», у ній відшукалося й ще одне загадкове пророкування. Коли вцілілі після аварії корабля моряки нарешті добралися до берега, ту їхню уяву вразив струмок з незвичайною водою

«Вона аж ніяк не була безбарвна, але й не мала і якогось певного кольору; вона переливалася в русі всіма можливими відтінками пурпуру, як переливаються тони в шовку, - описує Едгар По цю незвичайну воду вустами Артура Гордона

И далі: «...

Набравши води в посудину й давши їй гарненько відстоятися, ми помітили, що вона вся розшаровується на безліч чітко помітних струмливих прожилок, причому в кожної був свій певний відтінок, що вони не змішувалися й що сила зчеплення часток у тій або іншій прожилці незрівнянно більше, ніж між окремими прожилками. Ми провели ножем поперек струменів, і вони негайно зімкнулися, як це буває зі звичайною водою, а коли витяглися лезо, ніяких слідів не залишилося

Якщо ж акуратно провести ножем між двома прожилками, то вони відділялися друг від друга, і лише через деякий час сила зчеплення зливала їх разом».

Доктор фізико-математичних наук, професор А. З.

Сонин, ознайомившись із цим описом (книга, до речі, уперше була переведена на росіянин лише в 1961 році), з подивом відзначив, що Едгар По в подробицях описав властивості... рідких кристалів

Вони ж, між іншим, минулого відкриті лише півтора століття через послу того, як письменник закінчив своє оповідання

И це, до речі, не єдиний добуток одного із самих загадкових письменників ХIХ століття, де є подібні прозріння. Наприклад, в 1836 році, він написав статтю «Шаховий автомат Мельцеля», у якій розкрив таємницю знаменитого робота-гравця, як сказали б ми сьогодні.

Едгар По якимсь образом догадався, що усередині «автомата» містився теперішній живий гравець невеликого росту, і це саме він обіграв самого імператора Наполеона й багатьох інших знаменитостей. Він же перший винайшов прийом, яким потім скористався Герберт Уеллс і багато інших письменників-фантасти, - замаскував вигадане їм подія під реальність

Так, в оповіданні «Історія з повітряною кулею» він у подробицях описав політ через Атлантику. У дійсності така подія відбулося лише століття через, але читачі беззастережно повірили вмистификацию.

Чому? Так тому що, як влучно помітив Ф.

М. Достоєвський, «у його здатності уяви є така особливість, який ми не зустрічали ні в кого; це сила подробиць».

Ця ж сила подробиць проявляється й у ще одному оповіданні Едгара По - «Розмову з мумією». У ньому взагалі чимало дивних натяків

Так, мумію пожвавлюють за допомогою електричного струму. Тепер, подивившись телесеріал «Швидка допомога», багато хто знають, що саме за допомогою електричного розряду дійсно запускають знову зупинене серце

Далі, що ожила мумія вказує, що люди здатні іноді впадати в тривалий, як його називають нині, летаргічний сон, що життєдіяльність людини можна на час призупинити (нині така операція називається анабіозом) і навіть що люди взагалі-те здатні жити років по восьмистах, як це зазначено в Біблії... Що стосується настільки довгого життя, те як її досягти, учені розбираються й по цей день

Як і з тим, яким же образом Едгару По й ньому подібним вдавалися подібні пророкування. І от до чого додумалися

Одна із самих незвичайних гіпотез починається посиланням на давньогрецького філософа Прокла. У нього найшлися послідовники й нині деякі дослідники припускають, що одночасно може існувати безліч мирів, однакових по своїй історії, але зрушених відносно один одного по часі

И тоді, щоб проникнути в майбутнє (або минуле), досить «заглянути» у потрібний паралельний мир...

Відомий журналіст і письменник Віталій Правдивцев думає, що такі здатності є в багатьох, але далеко не все про це догадуються. Деякі, щоправда, у скрутних випадках покладаються на інтуїцію, інші - уповають на долю...

У наш комп'ютерний час деякі вчені навіть намагаються освоювати нетрадиційні способи прогнозування майбутнього

Так, кандидат біологічних НАУКЕ.

А.

Файдиш уважає, що сучасні математичні методи й останні відкриття фізики «відкривають раніше недоступні можливості настроювання на різноманітні образи віртуального майбутнього». Що із цього вийде, покаже майбутнє

У всякому разі, Едгару Аллану По здатності провісника щастя не принесли. Навпроти, життя й доля його виявилися трагични.


Пророкування