На те, що промислове виробництво, що почалося в Англії наприкінці XVIII століття, розвивається не по висхідній прямій, а хвилеподібними циклами, звернули увагу ще двісті із зайвим років тому. До середини XIX століття картина прояснилося ще детальніше. Француз З.

Жюгляр, проаналізувавши звіти англійських, французьких і американських банків, дійшов висновку, що в економіці встановилися цикли тривалістю 7-11 літ

Подальші дослідження - уже в ХХ столітті - виділили й більше часті коливання

Причини їх загалом були ясні - зміни попиту та пропозиції на ринку. Але це, так сказати, погляд на економіку зсередини.

Ну а якщо подивитися на неї з більше високої крапки, в історичній перспективі? Таку спробу зробив в 20-х роках ХХ століття радянський економіст Н.

Д. Кондратьев.

Уперше він привселюдно висловився по цьому питанню в 1922 році, а в лютому 1926 року виступив з розгорнутою доповіддю «Більші цикли кон'юнктури», незабаром опублікованим окремим виданням

Завдяки цій роботі економіка одержала можливість більше поглибленого вивчання господарського механізму, а сам Микола Дмитрович Кондратьев був визнаний у науковому світі величиною першого класу

Так що ж він зробив?

«Вивчивши величенний масив статистичних даних по Німеччині, Англії й США з кінця XVIII століття й поклавши в основу їхнього аналізу ряд важливих показників, Кондратьев дійшов висновку, що економіці властиві й коливання з періодом 40-60 років, - пише із цього приводу старший науковий співробітник ВНИИ системних досліджень РАН, кандидат економічних наук И. І.

Бороздин. - Інакше кажучи, довгі хвилі...

» Виходило, що циклічність - свого роду вдих і видихнув соціально-економічного організму! Раніше вважали, що в нього є короткий і середній подих. А отут відкрилося ще й більше глибоке. Причому в значній мірі воно не залежить від соціально-політичного укладу суспільства. Опираючись на отримані дані, учений спробував окреслити й найбільш імовірнісні границі більших циклів. Перша хвиля, згідно Кондратьеву, початку своє підвищення з кінця 80-х - початку 90-х років XVIII століття. Це підвищення тривало до 1810-1817 років, потім хвиля стала знижуватися, досягши найменшого рівня в 1844-1851 роках. Друга хвиля почалася приблизно з 1844-1855 років, досягла піка в 1870-1875 роках і знову прийшла до мінімуму в 1890-1896 роках. Далі треба третя хвиля. Початок - в 1891-1896 роках, максимум в 1920 роках. Для кожного циклу вчений виділив свій «список», або, говорячи сучасною мовою, - пакет технічних новинок, реалізація яких і забезпечувала тривалий період економічного росту. Перший підйом охопив всі основні галузі економіки на основі головних винаходів XVIII століття - парового двигуна й ткацького верстата. І це зрозуміло. Паровий двигун дозволив відмовитися від водяного колеса - промислові підприємства тепер могли будуватися всюди, стали освоюватися нові регіони. Ткацький верстат, що приводився в дію тим же паровим двигуном, допоміг налагодити масовий випуск тканин, зробити їх більше дешевими. Згодом паровий двигун вичерпав свої можливості. Усе очевидніше стали його недоліки - низький КПД, громіздкість... Наситився й ринок, промисловці перестали вкладати капітал у нові ткацькі фабрики. Але поволі стала готуватися база для нового підйому, тепер уже на основі переважного розвитку металургійних підприємств, розвитку мережі залізниць. Початку другої хвилі сприяли й такі важливі досягнення, як відкриття електромагнітної індукції, створення телеграфу Морзе, пристрій перших кабельних ліній... Потім прийшов XX століття - час практичного освоєння електротехніки, хімічної технології, активного розвитку автомобільної індустрії. І новий підйом, новий ривок у виробництві й споживанні... Кращий доказ вірності теоретичних висновків - можливість на їхній основі пророкувати події. Отож Кондратьев не помилився, угадавши початок нового економічного спаду: найжорстокіша криза 1929 року й «велику депресію 30-х років»... Ідучи сьогодні слідом за Кондратьевим, можна сказати, що післявоєнний підйом економіки, що закінчився до 1970 року, був підготовлений розвитком в 30-е роки таких фундаментальних наук, як фізика молекулярних структур і твердого тіла, а ріст промисловості базувався на використанні синтетичних матеріалів, застосуванні кібернетичних і обчислювальних пристроїв. Однак варто мати на увазі, писав Кондратьев, що в суспільстві, як і в природі, жоден процес не дублює в точності іншої. Кожному властива своєрідність. Перехід від внутрішньогалузевого до міжгалузевої зміни структури займає досить великий проміжок часу й відбувається поштовхами, що породжують цикли різної тривалості. Проте знання про цикли розвитку економіки дають знаючим людям величезні переваги. От, скажемо, уважалося, що в соціалістичній економіці не може бути ніяких спадів. Однак вони в наявності. І ці кризи можна було б передбачати, якби в керма країни стояли грамотні люди, що знали про цикли Кондратьева. Адже він указував, і як виправляти допущені помилки. Скажемо, за прогнозом, після 1990 року можна чекати закінчення черговий, четвертої по рахунку довгої хвилі, технологічну базу якої склали електроніка, ядерна енергетика, високомолекулярна хімія. Повинен початися п'ятий цикл, вершина якого, по науці, прийде на початок XXI століття. Однак у нашій країні, як відомо, відбувся зривши, утворилася глибока криза. І ми тільки-тільки почали переборювати його. Що потрібно зробити, щоб наша країна змогла підняти свою економіку на належну висоту? Звернути особливу увагу на розвиток основних технологій, до яких експерти відносять кераміку й композиційні матеріали, нанотехнологии, лазерну й обчислювальну техніку... Наші ж керівники зробили ставки на природні ресурси, посадили країну на нафтову «голку». І спочатку всі, здавалося б, ішло добре - ціни за безбуржуазність нафти досягли позахмарних висот. Але адже всім відомо, чим вище гора - тим болючіше з її падати. І от ми летимо шкереберть у фінансову прірву, дна якої поки не видно. І єдине, чим можна себе нині заспокоїти, так міркуванням: «И справді адже говорять, що на світі немає нічого практичнее гарної теорії...»


Пророкування