Утираються в суді хусткою (кілька разів), на який будинку читають сорок раз: Коштує труна із чотирьох дощок, У труні чотири чорти сидять, На суддівський поріг дивляться. Як від цих чортів открещиваются, Як від них отмаливаются Душі малі й душі старі, Душі грішн і безгрішні, Так відпрошують і отмаливают Від уїдливого суду, Отзасуда й катівень, И від в'язниці, і від замків, Від коли-затвори, запор^-запори-коли-запори. Ви, сьомі ключі. Ви, сьомі замки, Отпирайтеся, откривайтеся. Ви залізні, ви засуви, Ви, кайдани й окови, Тут коштує Бог, тут Його поріг. Він суду не допустить, Він у в'язницю раба Божого (ім'я) не пустить. А ти, червоне сонце, решетное оконце, Ґрати, розійдіться, Петлі із дверей, зміститеся. Ярам, Авраам, Ойкала, Духала, Розум, Зим, Зем, Була, Ах, ам таля. Сьома, восьма, тринадцята. Моєму слову останньому ніколи не бути. Раба Божого (ім'я) суддям ніколи не засудити. Хто Є суддя? Господь. Йому й про нас судити И так тому щоб і бути. Нині й прісно й повік. Амінь.


Заговори