З листа:

«Хочу розповісти Вам одну дивну історію. Якби я сам, своїми власними очима не бачив цього, то ніколи б не повірив, що таке може бути

Так вийшло, що я й мій друг Микола влипли в одну неприємність. Криміналу не було ніякого, але хлопці, з якими ми були в конфлікті, із задоволенням чекали тієї хвилини, щоб з нами розрахуватися. Одним словом, наші батьки вирішили нас від гріха подалі відправити в інше місто, і ми поїхали. Але ще у своєму місті, на вокзалі, ми, як два лохи, купилися й програли наперсточникам майже всі наші гроші. Представивши ситуацію, як нас почнуть лаяти будинку, якщо ми повернемося просити грошей, ми вирішили з Колькой доїхати до того місця, до якого в нас вистачить грошей, а там влаштуватися на роботу, і все було б нормально. Жити ми припускали в гуртожитку. Думали, що із цим не повинне бути ніяких проблем

Так ми думали. А насправді містечко, до якого ми добралися, був невелике й брудним, як звичайне село. У селі я ще ніколи не був, але завжди неї представляв саме такий. На станції ми підійшли до жінок, які сиділи на ящиках і торгували насіннячками й овочами. Колька вмів і любив побалакати, у нього навіть прізвисько було - Талалайка, от він і почав вести переговори із цими бабками. Розаговор наш зводився до того, щоб знайти самотню бабусю й недорого встати в неї на постій. А там би ми влаштувалися на роботу, або, у найгіршому разі, випросили б грошей у своїх матерів. Колька вмів говорити й міг уболтать практично будь-якої людини. Особисто в мене ніколи так не виходило. Одним словом, одна бабка погодилася нас пустити на квартиру практично за копійки

Через годину ми вже сиділи в неї на кухні й пили чай з варенням. У кімнаті, що нам дісталася, було залізне ліжко й розкладачка. Стіни були побілені, і пахнуло якоюсь смачною травою. Ми почували себе так, начебто потрапили в нову, незвичайну пригоду. Особисто в мене в той момент було дуже радісно на душі. Спали ми в ту ніч як убиті й проспали до 12 годин дня. Коли я встав і заглянув у сусідню кімнату, то побачив, як наша господарка розкладає карти по столі й щось роз'ясняє жінці, що сиділа спиною до дверей. Коли ця жінка пішла, то небагато погодя прийшла інша. Я чув, що Зоя Петрівна, так кликали нашу господарку, уголос читала якусь молитву для тієї, котра до неї прийшла. Протягом дня люди приходили й ішли. І я зрозумів, що Зоя Петрівна - щось типу знахарки

Уже ввечері ми, обійшовши містечко, зрозуміли, що роботу тут ми навряд чи знайдемо. І ми зажурилися. Довідавшись про нашу проблему, господарка нас заспокоїлася

- Не горюйте, - сказала вона, - ідіть: Вас не проженуть і на роботу візьмуть

Тоді я запитав нашу господарку, чим вона займається, чи чаклує що? І господарка сказала:

- Чаклую. Хто чим може, тим і займається, а я от допомагаю тим, кому зле.

- Я думав, що Ви торгуєте на вокзалі, - сказав я

- Торгую, - підтвердила господарка, - по неділях. Однаково в цей день не можна людей приймати, от я й позбуваюся від усього, що в городі виросло. Мені адже багато не треба, я одна

Так пройшов тиждень і друга. На роботу ми влаштовуватися не пішли, та і яка в цьому містечку робота? Я подзвонив мамі, і вона телеграфом підкинула нам грошей. Всі б добре, але Колька почав бешкетувати. Йому стало нудно, усе обридло, і він став біситися. Іноді він стає таким уїдливим, що я в цей момент готовий дати йому в чоло. Не знаю навіщо, але він причепився до господарки. Спочатку задавав усякі питання із глузуванням, мол, те так рє й почім нині опіум для народу. Потім він і зовсім пустився в дурну філософію. Я йому говорю:

- Ти дострибаєшся. Нас бабка попрет, і де ми тоді знайдемо кімнату за 200 рублів на місяць?

А він:

- И хрін з нею. Додому тоді поїдемо. Не будемо ж ми тут, у цій будці, жити все життя. Мене ця бабка бісить. Удає із себе чаклунку. Ванга найшлася!

Одним словом, дошкуляв він її й дошкуляв, говорив, що все це брехня: лікування, привороти

- А якщо це так, то доведи, бабка. Зроби так, щоб я тебе полюбив і женився! Слабко? От те-те й воно

Спочатку вона начебто все це терпіла, посміхалася, а потім він її все-таки дістав. На ікону пальцем тикнув, і говорить:

- Я таких картинок тобі, бабка, стільки намалюю й подивлюся, як ти через них мене приворожиш

И отут вона розлютувала, говорить:

- Ти, шмаркач, ікони не трожь. Мене обзивай, якщо тебе мати не навчила поважати старість, а за святиню я тебе покараю!

Колька зареготав:

- Ти мене покараєш? Так мене наша братва місцева не уделала. А що ти, стара карга, можеш зробити?

И понесло його, як завжди. Я-Те знаю, що в такі хвилини його вмовляти даремно. Сиджу й мовчу: що з дурня візьмеш. Він і в нашім місті влаштував нам проблеми через свою мову. Одним словом: талалайка

Бабка, Зоя Петрівна, господарка наша, подивилася на нього й говорить:

- Ну, ну, подивимося. Я тобі, дружок, покаджу, як ганьбити те, до чого в тебе мозки не доросли

А ранком Микола почав переживати. Повторює одне:

- Який же я дурень, такої людини скривдив, як же я тепер буду їй в очі дивитися

Дивлюся, взяв Коля ганчірку й став мити підлога. Я його запитую: навіщо миєш? А він відповідає:

- Зоя Петрівна прийде і їй буде приємно.

Ну, думаю, зовсім у нього дах понесло. Миєш і мій, фіг стобой.

У Кольки мовою тільки й розмові, що про нашу господарку

„ти, - говорить він, - бачив, які в неї сині очі, я особисто таких ще ніколи не бачив“.

Або:

- Ти помітив, вона вся світиться, і посмішка в неї як у Джоконди.

Спершу я подумав, що друг прикаливается, жартує так. Але далі - більше. Я став ловити себе на думці, що в Коляна не всього будинку. Він буквально не відходив ні на крок від дверей нашої господарки, усіляко намагаючись догодити їй і звернути на себе неї увага

Сама Зоя Петрівна поводилася рівно, начебто все, що навколо її відбувається, нормально. І навіть іноді голосно й весело сміялася, начебто вона й справді молода й розуміє, що Микола в неї закоханий. А він начебто й насправді зовсім втратився розуму, говорить:

- Я хочу попросити в неї руку й серце

Не витримавши, я став йому тихо й спокійно пояснювати, що шлюб його з нашою господаркою неможливий, тому що їй 65 років, а йому тільки 24!

Коли я йому це сказав, то, чесно говорячи, побоювався, що він буде на мене репетувати, але, до мого подиву, Микола заревів. Так ще як! Не соромлячись мене, він ридав, розмазуючи по особі сльози. Крізь його плутане мовлення я зрозумів тільки одне, що він шмаркач і недостоин цієї незвичайної й дивної жінки. І що він що-небудь із собою створить, якщо вона не вийде за нього заміж.

У той вечір він дійсно благав її, щоб вона стала його дружиною. Часом мені здавалося, що я божеволію, занадто вуж нереально було все те, що відбувалося. Я, вилупивши ока, дивився на бабу й чекав її відповіді. Невже вона й правда вийде заміж за мого друга Коляна. І отут Зоя Петрівна говорить:

- Зараз лягай спати, а ранком Ви звідси підете. До ранку твій друг прочухається й заспокоїться. Я хотіла його провчити й провчила. Тепер Ви обоє назавжди запам'ятаєте, що є Бог і такі знаючі люди, як я. Якби я тільки захотіла, Ви б у мене не тільки залицяльниками були, але й по-вовчі вили. Але мені цього не треба. Я буду жити, як жила. Буду допомагати тим, хто до мене прийде. А по неділях буду продавати молочко й картоплю. А Ви завтра йдете й помнете мій урок. І ще: їдьте додому й нічого більше не бійтеся. Вороги Ваші від Вас відстануть. Забудуть, начебто Вас ніколи й не було. Ви молоді й тому нерозумні. Я помолюсь за Вас, щоб у Вас ніколи не було лиха. І помнете про мій урок і про Бога, а інше все до Вас прийде

Ранком Колька був тихим, я таким його ніколи не бачив. Ми повернулися додому, і з тих пор у нас всі начебто добре. Микола одружений, і в нього син і дві дочки (близнюки). І я теж одружений, у мене один син

У моєї дружини є Ваші заговори. Я їх прочитав і от вирішив Вам написати. Не знаю, чи всі буде Вам зрозуміло, у мене жахливий почерк. Але я намагався розповісти Вам всі, як було, докладно й чесно. Із щирою повагою до Вас як до знахаря й автора чудових заворів. Особисто я, пам'ятаючи наш із Колькой досвід, повністю вірю у всякої такої справи

Іван Катаєв».


Загадкове і Таємниче:
Басеть - гарнішати, ставати краше. Болон болить - вим'я болить (для лікування корів). Ветренник
Асмодей - демон, що винищує, дарующий знання тим, хто до нього звернеться Сатана - його ім'я означає «Супротивник», це демон, що противи
Заклинання - один з найсильніших методів у роботі майстрів. Але й зняти закляття дуже й дуже непросто. Не слід плутати закляття із прок
Довго Троя в положенні облоговому Залишалася неприступною твердинею, Але троянци не повірили
Нещасливі числа визначають у сполученні із числовим значенням місяця. Наприклад, сьоме серпня (серпень, як відомо, восьмий місяць). Сп
А тепер давайте поговоримо про те, як можна визволити душу з рабства. Не сховаю, що це прокльон знімати важче всього. Як я вже писала ви

Корисно Знати